Алкогольний абстинентний синдром

Алкогольний абстинентний синдром - сукупність розладів тіла, нервової системи і психіки, що виникають у алкоголіка при нестачі в організмі етанолу (через значне зниження щоденної дози або повної відмови від спиртного).

теорія. У побуті абстинентний синдром прийнято називати похміллям. Проблема в тому, що похмілля часто плутають з поганим самопочуттям на ранок після вечірніх надмірностей. Насправді, в більшості випадків нудота, запаморочення, слабкість після зловживання спиртним - наслідки інтоксикації організму. Як тільки продукти розкладання етанолу будуть нейтралізовані і виведені з організму, людині стане легше.

Похмілля ж - стан, коли хочеться похмелитися, тобто прийняти нову дозу спиртного. За цією ознакою і відрізняють здорової людини від алкоголіка. При звичайній постінтоксікаціі навіть сама думка про спиртне викликає огиду, а алкоголік мріє про міцний напій як про ліки.

Абстинентний (похмільний) синдром - симптом алкоголізму починаючи з II стадії. У здорової людини бажання похмелитися спиртним бути не може.

Причина виникнення абстинентного синдрому

Печінка сприймає алкоголь як отрута, який потрібно нейтралізувати. Але якщо отрута у великих дозах надходить щодня, печінку рано чи пізно перестає з ним справлятися. Починається поступова деградація всіх внутрішніх органів.

Однак у людського організму досить великий запас міцності. Тіло намагається пристосуватися до нових умов. Оскільки етанол і продукти його розпаду тепер постійно присутні в крові, організм вбудовує їх в обмін речовин.

Рано чи пізно алкоголь починає регулювати вироблення гормону-нейромедіатора дофаміна, що відповідає за відчуття задоволення (задоволення). Радість від чого-небудь: смачної їжі, приємного проведення часу, - ми відчуваємо саме завдяки виробленню дофаміну.

І якщо у здорової людини в міру звільнення від токсинів стан тільки поліпшується, то у алкоголіка - все навпаки. Порушується обмін речовин, припиняється вироблення дофаміну.

Хворий, який відчуває тілесні страждання, впадає в депресію. І все це можна виправити декількома ковтками спиртного. Щоб не піддатися спокусі і не піти в запій, потрібно володіти сильною волею.

Рівні тяжкості абстинентного синдрому

Тяжкість абстинентного синдрому при алкоголізмі залежить від стадії захворювання, стану здоров`я і віку хворого.

Класифікація абстинентного синдрому в залежності від рівня тяжкості:

• легкий, властивий початку II стадії алкоголізму. Симптоми терпимі. Хворий відчуває деяку слабкість, головний біль, нудоту, в роті стає сухо. Тяга до спиртного помірна, без нього можна обійтися взагалі або похмелитися ввечері. Повинно насторожити те, що після вживання алкоголю хворому стає легше;
• середньої тяжкості. Описані вище нездужання посилюються, до них додаються проблеми з тиском і серцем (тахікардія, болі), набряклість, розлади шлунково-кишкового тракту. Хворий ще може протриматися без спиртного кілька годин, але вважає за краще похмелитися до обіду;
• важкий. До перелічених симптомів додаються розлади нервової системи. Хворий стає дратівливим, погано спить, починають тремтіти руки. Щоб похмелитися, людина готова гори звернути в пошуках спиртного;
• гострий, властивий кінця другої стадії алкоголізму. З`являються розлади психіки: неконтрольований страх, депресія, аж до суїцидальних настроїв;
• розгорнутий. Загострення всіх симптомів, що супроводжується хронічним безсонням. Хворий наближається до III стадії;
• синдром з психоорганическими розладами, характерний для III стадії алкоголізму. Людина відчуває різкі, невмотивовані зміни настрою, поступово втрачає пам`ять, порушується мова, можливі галюцинації.

Лікування абстинентного синдрому в домашніх умовах

Лікування абстинентного синдрому - це всього лише підготовчий етап до лікування від алкоголізму, плутати два процеси не можна. У стаціонарі розлади, якими супроводжується похмільний синдром, виліковують за допомогою внутрішньовенних інфузій (вливань) різних препаратів. Дозування повинно бути дуже суворою, тому вдома такі засоби застосовувати заборонено.

Увага! Самолікування може завдати шкоди здоров`ю, перед застосуванням викладених методик проконсультуйтеся з лікарем.

Лікування абстинентного синдрому в домашніх умовах можливо лише в тому випадку, якщо хворий:

• молодше 60 років;
• не страждає серцево-судинними захворюваннями;
• має сильну волю.

Домашні лікувальні процедури

1. Необхідно 2 рази на день приймати абсорбент, найпростіше - активоване вугілля, з розрахунку 1 таблетка на 10 кг ваги. Тривалість курсу - 2-4 тижні. Між прийомом вугілля та інших лікарських засобів повинно пройти не менше 2 тижнів. Не рекомендується очищати шлунок за допомогою блювоти, так як це здатне спровокувати внутрішню кровотечу.
2. У перший день (для насичення організму солями магнію і калію) слід прийняти 4-5 таблеток «Аспаркаму». Їх розтирають в порошок і розчиняють в 100 мл теплої води. У наступні 2-4 тижні необхідно приймати по 1-2 таблетки «Аспаркаму» щодня. Бажано ввести в раціон морську капусту.
3. У перший день випити не менше 1,5 л мінеральної води «Боржомі», «Лужанська», «Діліжан», «Єсентуки № 4», «Єсентуки № 17» або «Арзні». Якщо мінеральної води немає, в 1,5 л звичайної теплої кип`яченої води розчиняють 4-10 г соди. Рідина потрібно випити протягом дня, причому залпом більше склянки пити не можна, щоб не викликати блювоту. У наступні 2-4 тижні слід випивати не менше 2-3 літрів негазованої води в день.
4. Крім води, рекомендується пити сечогінні збори, чаї з брусничними листям, березовими бруньками.
5. Не менш місяця приймати вітамін C в таблетках (згідно з інструкцією).
6. Для відновлення нейромедіаторних процесів в корі головного мозку - протягом 2-4 тижнів приймати гліцин. У цей період дуже корисні хаш, холодець, заливні страви.
7. Збагатити раціон вареним м`ясом, рибою (смажені продукти створюють навантаження на печінку). Для заповнення білка вживати в їжу бобові, волоські горіхи, фундук.

Такі методи допомагають і при абстинентному синдромі, і при наслідках алкогольної інтоксикації. Як правило, хворому стає значно легше вже після 1-2 днів процедур. На весь період лікування потрібно відмовитися від алкоголю.

Увага! Самолікування може бути небезпечним, проконсультуйтеся з лікарем.